Бажаючи ввійти в життя людей як Богочоловік, Предвічний Бог як би підчинився ходу розвитку людської історії. І Сам Христос перебуваючи поза часом, безпосередньо ввійшов в живий потік часу, відрізок вічності.

І так, історія людства, не тільки земна але і космічна трагедія, а пришестя Христа на Землю - світло що осяяло всю Вселену.

Знаючі заблукали, і загинули, не знаючі навчилися і спаслися. Гріх був подібний до Всесвітнього потопу, тільки з тією різницею, що в океані поганського світу виднілись як вершини гір, острівки монотеїзму, острівки віри в Єдиного Всемогутнього Бога Творця неба і землі. Перш за все це була Палестина. Але не тільки Палестина, але і язичницький світ очікував Месію-Іскупителя і Спасителя. Єрусалим був неначе вершина Арарату, а храм на уступі гори Морея наче ковчег, що причалив до священної гори. На Арараті вдруге розпочалось життя на Землі, а в Єрусалимі повинно було завершитися духовне відродження людства. Від підніжжя Арарату, як від могутнього дерева життя племена і народи розселились по неосяжних просторах Землі, від Єрусалима по всій Вселенній повинна пронестись Блага звістка, що Спаситель прийшов і спасіння звершилося.

Доки Господа Бога міг замінити пророк чи ангел, доті Господь посилав замість Себе пророків і ангелів. Але коли зло в світі виросло настільки, що ні ангел не міг попалити його своїм світлом, ні пророк - зменшити своїм глаголом, тоді Господь сповнив Свою старовинну обітницю і явився на землі. Але як явився Христос - Во славі? Ні. В невимовному смиренні і послушані. Так що ангели Його здавались світліші за Нього, а пророки - більші за Нього. За двома тяжкими і непроглядними завісами скрив Христос Свою Славу і велич: за тілом людским і за смиренням. Тому земні і приземленні люди не впізнали Його, в той час як очі всіх небесних сил були устрімленні на Нього, більше ніж на весь сотворенний світ.

Облачений в істинну плоть, і істинне смирення новонародженний Господь Ісус Христос приходить «днесь із небес, щоб спасти світ свій весь».

Через усі свої творіння на небі і на землі Бог вчить людей смиренню і послушанию. Бог дає людям ці настанови з Своєї найвеличнішої любові до людини і з Свого полум'яного бажання, щоби всі люди спаслися і до пізнання істини прийшли, і щоб ніхто не загинув.

Таємниця Особистості Господа Ісуса Христа полягає не тільки в Божественності, але і в Боголюдстві. Неймовірне чудо не в тому лише, що Слава Божа засяяла в Ньому, але і в тому, що Бог став істинною Людиною. Християнське благовістя свідчить не тільки про сходження тварної людини до висот Божественності, не тільки про обожнення у Христі людської природи, але і про зішестя Божества, Сина Божого, до упалої людини. Тому твердження, що Ісус Христос є повною, досконалою Людиною, що Він при всій Своїй сутнісній єдності з Богом Отцем і Богом Духом Святим не тільки прийняв людське тіло, але і людську душу, людську свідомість, людську волю, людські почуття, що Він в повному і істинному смислі став як один з нас, крім гріха, - це твердження є основним положенням християнської віри, як і твердження, що ця Людина є Бог. Таким чином, Свята Церква, сповідує, що Христос, Син Божий, є Боголюдина.

З Воплощенням Христа відбулася можливість спасіння і відродження людства. Сповнились пророцтва і обітниці про Месію. Людство вступило в Новий Завіт (союз) з Божеством. Перед ним, відкрились невидані і невідомі досі раніше духовні вершини і далечі, як після грози в розривах і розводах хмар відкривається чисте, як блакитний кришталь, небо.

Господи! Прихили небо і зійди! (Пс. 143, 45), взивало старозавітне людство. І ще тут на землі це волання чудесним чином змінюється в невмовкаюче радісне славослів’я Богу Небесному, Богу-Спасителю дивному, що дивовижним чином влаштував спасіння наше, і Який спасає нас таким Божественно-простим, таким незбагненним, чудесним способом: безперестанним призиванням Його Найсвятійшого Імені.

Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських, дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. (Пс. 32, 13-14)

Тримаймося лише Христа - і Він зробить усе що потрібно для нашого спасіння, навчає нас ст. Симеон. Спасіння досягається тільки тоді, коли до нього прагнуть постійно, а не час від часу. Завжди довіряй тільки Христу-Спасителеві твоєму, бо Він і є істинним Життям, і Христос вручає нам це Життя назавжди.

Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого, бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителе усіх.

Збери свій розум, розсіяний по всьому світу, і вічність відкриється тобі у ту ж мить. Нескінченна Свобода - це тільки Христос. (Прем. 16, 6-7), навчає нас премудрий Соломон.

Стійте собі у правді, і пожнете милість і розорюйте у собі новину, бо час знайти Господа, щоб Він коли прийде, дощем пролив на вас правду. (Ос. 10,12).

Дорогі браття і сестри! Сини і дочки Срібної Землі! Якщо будемо такі ж терплячі як Земля; яка носить на собі і добрих і злих, тоді наше серце зможе стати таким як ясне небо. Тільки тоді, коли наше серце буде світлим і гарячим як сонце, душа буде щедрою як вода а все наше єство буде таким терплячим як Земля ми самі зможемо засяяти немов зірки небесні нашими добрими ділами і нашими чеснотами перед Богом. І як зірки піти за путеводною Віфлеємською зіркою у небесну Вітчизну для вічного спасіння. І нехай в цьому допомагає нам Господь наш Ісус Христос Різдво Якого ми сьогодні світло шануємо.